реклама

Пам’ять - безцінна, нескінченна книга, в якій записано все: життя людини, країни, людства.

Багато в ній сторінок написано кривавим шрифтом. Найтрагічнішою, найчорнішою сторінкою

історії нашого народу є голодомор 1932-1933 років. Багато відомих людей висловили

свою впевненість у тому, що не можна забувати історію народу.

Митрополит А. Шептицький вірив: "Нород, що забув минуле, ніколи не стане нацією",

давньогрецький філософ Платон говорив: "Народ, не знающий или забывший свое прошлое -

не имеет будущего", а вираз американського філософа Джорджа Сантаяни

підіймає волосся від страху: "Народы, не знающие своего прошлого,

обречены пережить его снова".

Не дай, Боже, пережити знову жахіття, які прийшлось перенести людям під час

кривавого знищення українського народу.

І допоки із покоління в покоління ми будемо пам'ятати, доти буде жити сильний духом,

непереможний наш народ.

Колосок памяті на грудях нагадає гірку ціну хліба,

а свічка - про невинні жертви дорослих і малих. 

Тематична виховна година в 9А класі

Урок-реквієм у 7Б класі "Свіча палає"

 

 

увеличение трафика на сайт