Пам’ять - безцінна, нескінченна книга, в якій записано все: життя людини, країни, людства.
Багато в ній сторінок написано кривавим шрифтом. Найтрагічнішою, найчорнішою сторінкою
історії нашого народу є голодомор 1932-1933 років. Багато відомих людей висловили
свою впевненість у тому, що не можна забувати історію народу.
Митрополит А. Шептицький вірив: "Нород, що забув минуле, ніколи не стане нацією",
давньогрецький філософ Платон говорив: "Народ, не знающий или забывший свое прошлое -
не имеет будущего", а вираз американського філософа Джорджа Сантаяни
підіймає волосся від страху: "Народы, не знающие своего прошлого,
обречены пережить его снова".
Не дай, Боже, пережити знову жахіття, які прийшлось перенести людям під час
кривавого знищення українського народу.
І допоки із покоління в покоління ми будемо пам'ятати, доти буде жити сильний духом,
непереможний наш народ.
Колосок памяті на грудях нагадає гірку ціну хліба,
а свічка - про невинні жертви дорослих і малих.
Тематична виховна година в 9А класі
Урок-реквієм у 7Б класі "Свіча палає"
